Rev. Alexander Baran

Отець Олександр Баран

 

“Своїми науковими працями о.Олександр Баран забезпечив собі туземне безсмертя, але пам’ять про нього довго залишиметься також у серцях його друзів і студентів, для яких він був “одинокий”, – написав у своєму слові, присвяченому пам’яті видатного українця професор Леонід Рудницький. О. д-р Олександр Баран з особливим пієтетом, звертаючись до приятелів, промовляв улюблений вираз :” Ти – одинокий” у розумінні : “Ти – унікальний”, “Ти – особливий”. Впродовж кількох десятиліть його потужна “унікальна” особистість гуртувала навколо себе учений цвіт діаспори. У його “особливій” долі втілено найхарактерніші риси покоління українців, що на дорогах чужини до кінця посвятило себе ідеї духавного відродження України. В Канаді — країні, що дала йому притулок, він “одинокий”, кликав у минуле, щоб торувати стежки українському майбутньому. Відомий вчений-історик, автор численних статей і розвідок з історії релігійно-церковного життя України та з історії козацтва, був активним учасником відродження української греко-католицької Церкви Особливо високу оцінку в науковому світі дістали його праці, присвячені еміграції українців до Канади, в яких він зібрав, опублікував і опрацював численні архівні документи.Пошануванням пам’яті o. д-ра Олександра Барана стане подія 18 вересня цього року – передання його архівів до Архіву Манітобського Університету. Від тепер наукові праці та архів Душпастиря української Церкви і науки зберігатимуться в новому архiвному фонді, заснованому у 2003 році. Офiцiйна назва: The Archives of the Ukrainian Canadian Experience (Dafoe Library, Special Collections, University of Manitoba, Winnipeg, MB Canada, R3T 2N2). Професор Манітобського університету (1965-1990 р.р.) o. д-р Олександр Баран викладав предмет Східної і Західної середньовічної історії та історії європейського сходу. Його мрією було разом з бiблiотечною славiстичною колекцiєю створити в Манiтобському Унiверситетi важливий науково-дослідний центр українства, як невід’ємної складової культури, полiтики та економiки Канади.

Олекса́ндр Баран народився 28 березня 1926 року в селі Концово на Закарпатті .Після закінчення середньої школи в Ужгороді, навчався в Карловому універститеті у Празі. Здобув ступіь бакалавра з слов’янської філології та історії слов’янських народів. 1948—1955 роках вивчав богословські й історичні науки у Римі в університеті Урбанум та в Понтифікійському східному інституті, де захистив докторські дисертації: «Київська митрополія і Мукачівська єпархія» та «Мараморська єпархія та її з‘єднання» У 1954 році висвячений у Римі архієпископом Іваном Бучком на священика української греко-католицької церкви.З 1961 року проживав у Канаді, вивчав славістику в Оттавському університеті та в 1973 році здобув ступінь магістра на основі «Розвідки про мову Лучкая». Викладав і в Українському католицькому університеті св. Климентія в Римі, і в Університеті св. Павла в Оттаві.Дійсний член УВАН, її голова (1974-75, 1978-81, 1989-90), член НТШ, УІТ, Українського богословського наукового товариства (один з його організаторів), голова (1977-78) Осередку української культури і освіти, голова (1970-77) товариства ім. Шашкевича, член Канадської асоціації славістів, Канадської асоціації східно-християнських студій, Американської асоціації вивчення славістичних студій та ін., член редколегії журналу «Український історик» та ін. видань. Він був душпастирем та капеланом студентів у Вінніпезі. Він володів італійською, чеською, мадярською, англійською, французькою та іспанською мовами. Знав грецьку і латину. З-під його пера вийшла двотомне видання матеріялів з історії України латинською мовою (1973, 1977), та монографії «Карпатська Україна – шлях до державности» (2003). Разом із Юрієм Ґаєцьким він видав двотомну працю «The Cossacks in the Thirty Years War» (1969, 1983).. Він помер після тяжкої і тривалої хвороби на 78-му році життя 12 жовтня 2004 року; похований на цвинтарі Всіх Святих у Вінніпезі.

Творчий доробок o. д-ра Олександра Барана покликаний слугувати науці. Заповів опікуватися своїми архівами і бібліотекою двом близьким друзям – Марії Ґаврон Ірені Гаєцькій. Сповняючи волю покійного вони передали усе до Архіву Манітобського Університету. “Будьмо собою! Дивімося на своє власне духовне добро, на спасіння душ – і тоді буде між нами єдність, в першу чергу на релігійному полі, а опісля на національному і дердавному! Треба добро Церкви і Народу ставити вище своєї марної особистої амбіції і своїх особистих чи гуртових користей”,-ці засади духовної діяльності Блаженнішого Партріярха Йосифа Сліпого сповідував його вірний наслідник о. др. Олександр Баран.