ПОЧАТКИ

Українські Греко-Католики заклали свою першу парафію св. о. Миколая в Чікаґо в 1905р. Кілька років пізніше вони побудували величаву церкву, тепер вже Катедру, що знаходиться при вулицях Райс і Оклі. Ці піонери були зпосеред так званої “Першої хвилі” – еміґранти з України, котрі приїхали сюди перед Першою світовою війною. Вони в більшості були малоосвічені з малою національною свідомістю.

“Друга хвиля” еміґрантів з України прибула до Чікаґо між Першою та Другою світовими війнами. Вони вже були захоплені відродженням української державності після повалення царської Росії. Вони були національно свідомі, переважно із закінченою середньою освітою, а деякі навіть з університетською.

Починаючи від 1949р., до Чікаґо почали численно прибувати члени вже “Третьої хвилі”. Вони в більшості пережили жорстокості і переслідування російського комунізму на рідних землях. Вони не бажали вертатися “на родіну”. До Споличених Штатів Америки вони дістали змогу приїхати завдяки ухваленого Конґресом закону “переміщених осіб” в 1948р., підписаного Президентом Геррі Ц. Труманом. Ці еміґранти були патріотично свідомими.

Прийшов час, коли народжені в Америці діти парафіян св. о. Миколая почали переселюватися в північно-західні околиці Чікаґо. Багато з них були ветеранами Другої світової війни. Прибувши сюди у 1956р. о. Йосиф Шарий заснував парафію св. Йосифа на вул. Камберленд.

Кілька років пізніше група еміґрантів з повоєнної Европи (“Третя хвиля”) переселилася за місто Чікаґо в околиці м. Палатайн. Серед цих перших родин були такі активні члени: М. Тихий, Т. Комар, П. Яхнів, В. Райтер, Т. Стефанів, В. Ґедзик, С. Ґедзик, І. Коцко, і А. Петрик. Декотрі з них належали до парафій св. о. Миколая або св. Йосифа, але далека відстань від Палатайну до Чікаґо заставила ці родини робити певні заходи. Оскільки кількість місцевих родин постійно збільшувалася, очевидно стала потреба відправ Святих Літургій для українських Греко-Католиків в м. Палатайн.

Восени 1959 р. пані Евгенія Яхнів і пан Олекса Васьків були уповноважені місцевими українцями звернутися до о. Й. Шарого з проханням, щоб він при потребі відправляв Св. Літургії в м. Палатайн. Отець погодився і 33 родини було повідомлено, що 25 серпня 1960 р. в РКЦ св. Терези м.Палатайн буде Свята Літургія в нашому обряді. Тоді участь у ній взяли 55 вірних. Відтак там кожного місяця до 1961 р. відправлялися Св. Літургії. До 1962 р. Св. Літургії були вже кожного тижня в приміщенні місцевої школи м. Палатайн.

Українська громада м. Палатайн збільшувалася і 1962 р. стало очевидним, що є потреба власного приміщення на церковні відправи. Вибрано новий церковний комітет, який уповноважив панів І. Коцко і А. Петрика знайти відповідну ділянку землі для побудови церкви. Вони знайшли таке місце при перехресті вулиць Саут Бентон і Ілліной Стріт. 15 травня 1962 р. була оформлена угода про купівлю площі і документ на власність передано до уряду Епархії св. o. Миколая. Отець Й. Шарий 17 червня посвятив площу і на місці, призначеному під будову церкви, вкопано хрест.

Рік 1963 в історії церкви Непорочного Зачаття Прксвятої Діви Марії був особливим. Тоді зорганізувалося Братство. Головою був обраний П. Гасюк, І. Коцко став його заступником, І. Дидина – секретар і М. Тихий – скарбник. Комітет поділено на дві частини. Головою Фінансового Комітету був М. Которинський з членами: Ф. Семчишин, М. Тихий, І. Дидина, О. Васьків і В. Бочневич. І. Коцко і А. Петрик очолювали Будівельний Комітет. До Парафії в цей час належало 30 родин.

Першу працю з фундаментом під церкву розпочато 3 вересня. Від Українсько-Американської Федеральної Кредитної Спілки “Самопоміч” в Чікаґо на будову отримано позичку на суму $12,000. До кінця року зовнішнє будівництво церкви було закінчено. Перша Св. Літургія була відправлена на Різдво 1964 р. в церковній залі. Це був день великої радості для всіх парафіян. Внутрішні будівельні роботи продовжувалися і вже 25 березня 1965 р. о. Й. Шарий з нагоди свята Благовіщення відправив Св. Літургію безпосередньо в церкві.

НАЙВАЖЛИВІШІ МОМЕНТИ З ІСТОРІЇЇ ЖИТТЯ ЦЕРКВИ НЕПОРОЧНОГО ЗАЧАТТЯ М. ПАЛАТАЙН

Березень 1965 Отець Роман Б’ялецький, помічник при парафії Святого Йосифа офіційно затверджений парохом церкви Непорочного Зачаття. Та через кілька місяців після призначення його перевели в іншу парафію і отець Шарий знову очолив парафію.

1966 За ініціативою пана Богдана Плішки був організований парафіяльний хор “Заграва”. У 1976 році пан Г. Сачик продовжив керування хором.
Впродовж наступних років у нашій парафії вірно служили тимчасові священики. Серед них – отці В. Вівчаровський, Р. Бялецький (парох), І.Чинченко, М. Головатий, В. Пашковський, В. Ваньчик, М. Каволя, Д. Ковальчик, В. Возняк і Й.Пурмaн (парох).

1968 Невеличка споруда була збудована на схід від церкви, яку пізніше стали називати “Клуб Гавс”. Його використовували в різних потребах під час проведення пікніків, та інших, організованих парафіянами заходів, а також для зберігання речей.

14 грудня, 1969 Остаточне завершення будівництва церкви благословив
Єпископ Ярослав Ґабро.

1971 Збудовано першу дзвіницю.

10 грудня, 1972 Єпископом Ґабром був освячений іконостас, спроектований і побудований майстром Левом Веремінським. У тому ж році поруч з церквою закуплено місце для побудови резиденції для священика.

25 березня, 1973 Преподобного отця Лева Білоса призначено священиком церкви Непорочного Зачаття. Розом із дружиною Наталею він прослужив у парафії 13 років. Це був період стабільності, зростання і процвітання нашої парафії.

1974 Тринадцятьма парафіянами засноване «Сестрицтво» під назвою
“Апостольство Молитви”, призначене молитися за збереження та увінчання церкви.
У цьому ж році освячено ділянку для будівництва ректорату. Створено будівельний комітет на чолі з паном О. Войтечко. В комітет увійшли: І. Коцко, М. Суховерский, М. Тихий, Б. Брагар, П. Кикіш, Р. і І. Рабик. Їм допомагали Ю. Чорній, М. Бойчук і М. Луговий. Кредитна спілка “Самопоміч” надала фінансову позичку на $30.000, гарантом якої стали 30 парафіян.

1975 Завершено будівництво резиденції священика. Її освятив Єпископ Ґабро.

1979 В парафії за ініціативою Богдана Плішки та Павла Мазара започатковано групу Молодіжного Братства Святої Софії «Свята Мудрість». Перший склад Братства нараховував 12 членів. Провідники Братства були Федір Ступень, Михайло Плішка, Ляриса Сачик та Ярополк Роговський. Завданнм юних парафіян було активізувати і згуртувати молодь. Участь у щорічній конвенції “Українська Молодь Христові” вважалася невід’ємною частиною програми молодіжного Братства.

18 січня 1987 Парафію своїм візитом вшанував Єпископ Іннокентій
Лотоцький. Він відзначив отця Лева Білоса за його активну 50-літню священицьку службу Українській Католицькій Церкві. Отця Білоса зведено у ранг почесного крилошанина.

19 липня, 1987 Знаковий день для парафії: у присутності великого зібрання священиків о. митрат М. Бутринський освятив копію чудотворної ікони Самбірської Богоматері.

1 вересня, 1987 Парохом парафії став отець Андрій Чировський. Будучи високоосвіченим і глибокодуховним молодим парохом, він та його дружина Галина внесли у життя церви багато корисного. Так, була започаткована дошкільна програма для дітей, напрямки якої базувалися на засадах католицької віри та української культури. Отець запровадив у парафії традицію “Неділі Прощення”, а саме: в останню неділю перед великодним постом під час Святої Літургії священик та парафіяни, підходячи один до одного, просять пробачення за образи.

27 і 28 серпня, 1988 На території парафії проходить дводенний фестиваль, присвячений 1000-літтю Хрещення Русі-України. Свято було наповнене українськими народними танцями, хоровим співом, грою на бандурі. Пані Марія Ґада показала виставку своїх вишивок та ікон. Продавці з довколишніх околиць пропонували свої вироби мистецтва, музичні альбоми, одежу та відеофільми.
Родзинками святкування стали такі події – освячення дзвону та дзвіниці, а також освячення меморіальної дошки, зробленої з нагоди святкування 1000-ліття Київської Русі-України та Хреста. Дошка була подарована Братством Святого Архангела Михаїла, а Хрест став дарунком від Сестрицтва “Апостольство Молитви”.
Задуманий в гуцульському стилі карпатського колориту весь проект був працею пана Петра Гасюка. Пан і пані І. і М. Кекіш заплатили за дзвіницю, а бронзові дзвони придбали на зібрані парафією кошти. Дзвони названо на честь святих Бориса і Гліба – братів, які героїчно віддали своє життя за Христа і називаються “мучениками-страстотерпцями”. П. і Є. Яхнів пофарбували дерев’яну частину будівлі, і, таким чином, завершили роботу.
Єпископ Інокентій освятив дзвін, дзвіницю, меморіальну дошку і Хрест.

17 травня, 1989 Патріарх Мирослав Іван Кардинал Любачівський відвідав парафію, яка в той час нараховувала 80 родин.
Після відходу о. Чировського в 1991р. багато священиків служили у парафії. Серед них: отці Олександр Продивус та Йосиф Газуда – молодий, енергійний священик, народжений і вихований в Аргентині, який розмовляв декількома мовами. Отець Йосиф намагався впровадити англомовну Святу Літургію у неділю, аби краще служити американським парафіянам. У 1992 році після о. Газуди парафія знову переживала чергову низку змін священиків, більшість з яких були тимчасово призначені. Це – преподобний о.Тома Добровольський, о. Володимир Климчук, о. Олександер Баран та о.Іван Кротець.

1991 У 1991 році розвалився Радянський Союз і Україна стала незалежною державою. Нова “четверта хвиля” українських іммігрантів прибула до Америки. З часом багато наших співвітчизників переїхали в північно-західні околиці Чікаго і приєдналися до нашої парафії.
В грудні цього ж року Єпископ Іннокентій відсвяткував Святу Літургію у день Парафіяльного Празнику.

1992 Михайло Плішка написав ікони Господа Вседержителя та ікону Христа й Божої Матері, які прикрашають нашу цервку.

1995 Отець Михайло Кузьма та його дружина Оксана прибули в парафію. Під час представлення отця Михайла, як наступного пароха, єпископ Михайло Вівчар попросив парафіян поважати і підтримувати своїх священиків.

18 і 20 липня, 1996 Парафіяни зліпили понад 10,000 вареників (пирогів) і, орендуючи палатку на святі “Смак Палатайну” представили культурні факти та книги про Україну місцевим жителям.

24 травня 1998 Дияконом парафії офіційно призначено Андрія Плішку.
Під супроводом президента Парафіяльної Ради пана Джона Панко ІІ Парафіяльна Рада розглядяє ідею подальшої можливості розширення чи будівництва нової церкви. Усе зупиняється у зв’язку зі смертю пана Панко.
В цей час, у 1998-1999 роках, парафіяни і припарафіяльні організації фінансують вітражі, спроектовані та виконані майстром Т. Ванджурою, які до сих пір є прикрасою нашої церкви.

10 грудня, 2000 Єпископ Mихайло Вівчар востаннє відвідав нашу парафію під час Парафіяльного Празнику, перед тим приступив до виконання своїх нових обов’язків в якості Єпископа Саскатун, провінції Саскачеван в Канаді. Парафіяни побажали Йому усіх благ і заспівали традиційне ” Многая Літа”.

4 листопада, 2001 Святкування 20 річного ювілею священства о. Михайла Кузьми відбулося в залі СУМ. На святкуванні отця Михайла було зведено в сан протоієрея.

5 жовтня, 2003 На честь 40-річчя церкви Непорочного Зачаття відправлена Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив Владика Річард Семинак. Після Літургії парафіяни зібралися у Бенкетному Залі Веллінґтон для подальшого святкування.

2003 Вийшла з друку книга ” Хто ми: Україньці- Католики”, написана і видана парафіянами нашої церкви паном і панею С. і А. Пігут. 1250 примірників цієї ілюстрованої книги статтей про нашу українську католицьку віру були дуже популярними і швидко розпродалися. Наступний друк, 2500 копій, вийшов через рік.
Кріс Кордел (а на сьогоднішній день – отець Гіацинт ) подарував парафії Хреста святого Михаїла, освячений блаженним папою Іваном Павлом II.

2004 Сестрицтво “Апостольства Молитви” відзначило своє 30-ліття.

22 січня, 2005 Адріан Бланарович організував поїздку до Вашінгтону для Молодіжного Братства, щоб взяти участь у щорічному загальнонаціональному Русі За Життя. То була друга поїздка нашого молодіжного парафіяльного Братства на цю місію.

Травень 2006 Диякон Андрій Плішка був висвячений у сан священика і відслужив свою першу Літургію.

5 жовтня 2008 Єпископ Річард відвідав парафію і дав своє благословіння на збір інформації щодо планування нової церкви. Сформовано Будівельний Комітет, до складу якого ввійшли члени Парафіяльної Ради. Головою комітету вибрано пана Франка Аванта.

8 листопада 2009 Франк Авант, римо-католик, отримав дозвіл на зміну обрядового статусу і став членом нашої парафії та Української Католицької Церкви. Він удостоївся стати читцем, носієм свічки та кантором. Також розпочалася його підготовка як кандидата на священство.

13 листопада 2010 Преподобний отець др. Борис Ґудзяк, ректор Українського Католицького Університету, відсвяткував Божественну Літургію та зустрівся з парафіянами. Він розповів про складні, холодні стосунки університету із режимом Януковича в Україні. То була велика честь зустрітися з майбутнім єпископом.

26 вересня 2011 Патріярх Святослав Шевчук відсвяткував Божественну Літургію і благословив дві наріжні таблиці, написані українською та англійською мовами, які будуть вмуровані в основу Відпустового Храму. На таблицях написано:
” Дім мій домом молитви назветься для всіх народів..” (Мр. 11:17)
Цю пам’ятну таблицю поблагословив Блаженніший Патріарх Святослав під час відвідин парафії Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії
26 вересня 2011 р.Б.”

20 листопада 2011 Парафія святкувала 30-ту річницю з часу рукоположення в сан священства о.Михайла Кузьми. Своїм візитом з цієї нагоди отця вшанував єпископ Річард Семінак . Парафіяни і гості прийшли привітати отця на обід у зал “Котільйон” м. Палатайн.

28 жовтня 2012 Божественною Літургією, в якій разом з о. Михайлом взяв участь Єпископ Річард Семінак, розпочався рік святкування 50-го ювілею парафії Непорочного Зачаття. “Початки – Сьогодення – Майбутнє….Краще Майбутнє Перед Нами”- таким гаслом відкрилися фестини. Парафіяни і численні гості насолоджувалися смачною кухнею, музикою, танцями, забавами, лото, дитячими іграми та спілкуванням.

10 лютого 2013 Влаштовано Святковий обід в честь засновників нашої церкви. Завдяки їх важкій праці і відданості наша парафія є джерелом натхнення для всіх. Багато парафіян і гостей прийшли, щоб вшанувати засновників. Усі з насолодою переглянули слайди фотографій, надані панею Євгенії Яхнів, які перенесли нас у минуле, до перших кроків проектування і будівництва церкви.